Серед радіоаматорських конструкцій особливим інтересом користуються розробки, допомагають виявляти приховані в землі металеві предмети. Особливо якщо останні - невеликі за величиною, залягають на значній глибині і є до того ж неферромагнетиками.
Добротних електричних схем подібних пристроїв, званих по аналогії з відомими військовими розробками металошукачами, і описів цілком працездатних конструкцій чимало опубліковано в різних технічних виданнях. Але вони розраховані найчастіше на підготовлених, досвідчених самодельщиков, мають хорошу матеріальну базу, дефіцитні деталі.
А ось пропоновану нами конструкцію цілком зможе повторити-виготовити навіть новачок. Тим більше що і деталі потрібні (включаючи кварцовий резонатор на 1 МГц) придбати буде цілком по силам. Ну а чутливість зібраного металошукача... Про неї можна судити хоча б з того факту, що з допомогою пропонованого пристрою легко відшукується, наприклад, мідна монета діаметром 20 мм і товщиною 1,5 мм на глибині 0,9 м.
Рис. 1. Принципова електрична схема високочутливого саморобного металошукача
Рис. 2. Друкована плата із зазначенням розташування на ній радіоелементів
Принцип дії заснований на порівнянні двох частот. Одна з них еталонна, а інша - змінюється. Причому відхилення її залежать від появи у полі високочутливої пошукової котушки металевих предметів. У сучасних металошукачів, до яких можна цілком обґрунтовано можна віднести і розглянуту конструкцію, еталонний генератор працює на частоті, на цілий порядок відрізняється від тієї, що виникає в поле пошукової котушки. У нашому випадку еталонний генератор (див. принципову електричну схему) реалізований на двох логічних елементи 3І-НЕ інтегральної мікросхеми DD2. Частота його стабілізована і визначається кварцовим резонатором ZQ1 (1 МГц). Генератор ж з змінною частотою виконаний на перших двох елементах ІС DD1. Коливальний контур тут утворений пошукової котушкою L1, конденсаторами С2 і С3, а також варикапом VD1. А для настройки на частоту 100 кГц служить потенціометр R2, задає необхідну напругу варикапу VD1.
У якості буферних підсилювачів сигналу використовуються логічні елементи DD1.3 і DD2.3, які працюють на змішувач DD1.4. Індикатором є високоомний телефонний капсуль BF1. А конденсатор С10 використовується як шунт для високочастотної складової, що надходить від змішувача.
Конфігурація друкованої плати наведено на відповідній ілюстрації. А схема розташування радіоелементів на стороні, оберненій до друкованих провідникам, дана тут іншим кольором.
Металошукач живиться від джерела постійного струму напругою 9 Ст. А так як висока стабілізація тут не обов'язкова, використовується батарея типу "Крона". В якості фільтра успішно трудяться конденсатори С8 і С9.
Пошукова котушка вимагає особливої точності та уваги при виготовленні. Намотується вона на вініловій трубці із зовнішнім діаметром 15 мм і внутрішнім - 10 мм, зігнутої у формі кола діаметром 200 мм. Котушка містить 100 витків дроту ПЕВ-0,27. Коли намотування буде виконана, вона обвивається алюмінієвої фольгою для створення електростатичного екрану (зменшення впливу ємності між котушкою і землею). При цьому важливо не допустити електричного контакту між проводом намотування і гострими краями фольги. Зокрема, допоможе тут "обвивка навскіс". А для захисту самого алюмінієвого покриття від механічних пошкоджень котушку додатково обвивають ізоляційної бандажної стрічки.
Діаметр котушки може бути й іншим. Але чим він менше, тим чутливість всього пристрою стає вище, зате площа пошуку прихованих металевих предметів звужується. При збільшенні ж діаметра котушки ефект спостерігається зворотний.
Працюють з металошукачем наступним чином. Розташувавши пошукову котушку в безпосередній близькості від поверхні землі, налаштовують генератор потенціометром R2. Причому так, щоб в телефонному капсулі звук не прослуховувався. При русі ж котушки над поверхнею землі (майже впритул до останньої) і відшукується заповітне місце - за появи звуку в телефонному капсулі.
При використанні розглянутого вище пристрої для відшукання прихованих в землі предметів, що представляють археологічну та національну культурну цінність, потрібне попереднє на те дозвіл від відповідних органів.
Автор: Н.Кочетов