Пропонована конструкція "DELTA LOOP" проста. Для її виготовлення потрібно трохи матеріалу. Вона має малу парусність. Антену можна монтувати вроздріб на робочій висоті. До достоїнств відноситься і її многодиапазонность (можна використовувати будь-яке поєднання діапазонів від 7 до 28 МГц). Причому є можливість розмістити рамки на кожен діапазон на оптимальному відстані один від одного - 0,2 лямбда.
Конструкція антени схематично показана на малюнку. Для його спрощення на ньому зображені рамки самого низькочастотного діапазону. Рамки на інші діапазони розташовуються всередині. Обидва елемент - активний елемент та рефлектор - мають однакові розміри. Для налаштування рефлектора в резонанс використовуються подовжують шлейфи. Всі розміри антени, необхідні для її повторення, наведені в таблиці.
Таблиця 1
Діапазон, МГц
Сторона рамки, см
Довжина шлейфу, см
Відстань між рамками, см
Висота рамки, см
Довжина розпірки Е від щогли, см
7
1450
100
869
1240
844
10
1011
70
607
864
589
14
724
60
434
619
422
18
564
50
338
482
329
21
483
45
289
412
282
24
410
40
246
350
239
28
359
40
215
308
210
Антену збирають в такій послідовності
Попередньо на траверсі потрібно закріпити (через ізолятори) рамки на самий низькочастотний діапазон, а також розмістити ізолятори для активних елементів і рефлекторів на інші плановані діапазони і протягнути в них капронові шнури. На щоглі (редукторі) А встановлюють стійку Б з траверсою і хрестовиною Р. При необхідності до стійки Б прив'язують розтяжки Д, кінці яких вільно висять.
На розпірках Е в попередньо розмічених місцях по черзі через ізолятори кріплять кути рамок інших діапазонів. На кінцях розпірок Е прив'язують розтяжки Ж з "плаваючим" ізолятором і В. Довжина розтяжок Ж повинна бути більша, ніж відстань між рамками (див. таблицю) самого низькочастотного діапазону. До кінців розпірок Е прив'язують розтяжки 3. Самі розпірки Е по черзі вставляють у хрестовину Р і фіксують. Хрестовину Р у потрібному положенні фіксують стопорними гвинтами.
Використовуючи розтяжки 3 і І, натягують крайні рамки і закріплюють розпірки Е. Капроновими шнурами, протягнутими в ізолятори траверси, натягують інші рамки. Якщо є розтяжки Д їх прив'язують до розпірок Е як можна далі від щогли.
Для розпірок Е можна використовувати бамбук, дерев'яні рейки, дюралюмінієві труби, розділені на дві-три секції ізоляторами. Розтяжки Ж і 3 виготовляють з сталевих, оцинкованих відрізків довжиною 50...80 см дроту діаметром 1,5..,2 мм, з'єднаних між собою ізоляторами. Останні можна зробити з склотекстоліти товщиною 4...8 мм як розтяжок І використовують сталеву дріт діаметром не менше 2,5 мм, так як на них припадає основне навантаження при сильному вітрі.
Активний вібратор живлять з кута, причому центральну жилу 75-омного коаксіального кабелю підключають до вертикальної частини рамки, а екран - до горизонтальної. Це забезпечує ефективність антени при малій висоті її підвіски. Рефлектор налаштовують на робочій висоті, використовуючи найпростіший індикатор напруженості поля. При цьому необхідно домогтися максимального випромінювання "вперед".
На закінчення слід зауважити, що посилення описаної антени можна порівняти з посиленням "подвійного квадрата" - 6...8 дБ, але сумарна ефективність її вище. Про це, до речі, згадує я в багатьох радіоаматорських довідниках, наприклад в "ARRL Handbook".
Автор: Микола Лаврека (UX0FF), р. Ізмаїл; Публікація: М. Большаков, rf.atnn.ru