На рис. 6.16 показана схема БЖ, реалізована на доступній мікросхемі TDA4605. Дана мікросхема має вітчизняні аналоги К1033ЕУ5, КР1087ЕУ1.
Трансформатор Т1 намотаний на сердечнику. Ш16х20 з фериту 2500НМС1 Величина немагнітного зазору 0,12 мм (з урахуванням подвійного зазору, тобто дві прокладки 0,12 мм). Число витків первинної обмотки W1 = 64, діаметр проводу 0,25 мм Число витків вторинної обмотки W2 = 3, діаметр дроту (пучок з п'яти жив 0,6 мм). Число витків обмотки зворотного зв'язку W3 = 3, діаметр проводу 0,25 мм
Більшість електронних трансформаторів мають обмеження не тільки на максимальну, але і на мінімальну сумарну потужність підключених ламп. Це пов'язано з особливостями роботи внутрішніх перетворювачів. Діапазон допустимих потужностей вказується в каталозі і на корпусі пристрою, наприклад, 35...105 Вт. Це обмеження, проте, не означає небезпеку виходу трансформатора з ладу при відсутності навантаження (наприклад, при перегорання всіх ламп). З нього слід лише те, що нормальна робота ламп потужністю не менше допустимої гарантується.
Для зручності підключення ламп електронні трансформатори зазвичай мають кілька пар вихідних затискачів. Регулювання потужності ламп, в залежності від конкретної схемної реалізації, здійснюється одним із двох способів:
- включенням трансформатора з традиційним светорегулятором;
- шляхом подачі на його окремий керуючий вхід спеціального сигналу (як в випадку з регульованими електронними баластами).
Дана можливість може і не передбачатися зовсім. При підключенні електронного трансформатора до светорегулятору традиційної конструкції важливо переконатися, що останній допускає роботу з навантаженнями ємнісного характеру. Такі відомості містяться в документації на світлорегулятор.
Слід зазначити, що вторинне напруга на їх обмотках навмисно кілька знижений порівняно з номінальним, і зазвичай становить 11,2...11,6 Ст. Такий прийом дещо знижує світловий потік і світловіддачу ламп, однак продовжує їх термін служби.