Виберіть свою мову

Старий фільмоскоп, який вже не передбачається застосовувати за прямим призначенням, неважко переробити в регульоване джерело живлення із захистом від перевантажень і коротких замикань. Для цієї мети від фильмоскопа використовують корпус з трансформатором і шнуром живлення. Замість рефлектора і кронштейна з патроном і лампою встановлюють плату з випрямлячем і стабілізатором напруги. Замість об'єктива можна встановити вольтметр для контролю напруги на виході джерела.

Схема блоку живлення показана на рис.1 .

Він складається з понижуючого трансформатора Т1, випрямляча з подвоєнням напруги (VD1, VD2, C2, C3) і стабілізатора на транзисторах VT1...VT3 з регульованим вихідним напругою, яке можна змінювати від 0 до 12 В при струмі навантаження до 0,7 А. Стабілізатор розроблений на основі пристроїв, описаних в [1,2]. Опорне напруга знімається з стабілітрона VD3 і далі з движка резистора R2 (регулятора напруги) через резистор R4 подається на базу транзистора VT1, який управляє транзистори VT2 і VT3. Діоди VD4 і VD5 забезпечують захист стабілізатора від перевантажень і коротких замикань виходу.

Струм, при якому спрацьовує захист, залежить від величини опору резистора R5. Поки струм навантаження не перевищує деяке порогове значення, діод VD5 відкритий і утворює з резистором R5 дільник напруги. Діод VD4 при цьому закритий і на роботу стабілізатора впливу не надає. При короткому замиканні або надмірно великій споживаному струмі діоди VD4 і VD5 з'єднуються з мінусовим провідником через малий опір навантаження. Діод VD5 закривається, а діод VD4, навпаки, в цей час відкривається і підключає базу транзистора VT1 до мінусового проводу. Всі транзистори при цьому закриваються, і струм через навантаження падає до декількох міліампер. Резистори R3 і R4 зменшують струм короткого замикання. Конденсатор С1 служить для придушення перешкод, що проникають з мережі.

Крім зазначених на схемі, в блоці живлення можна використовувати наступні деталі: транзистори КТ312, КТ3102 (VT1); КТ3107, КТ814, КТ816 (VT2); КТ835, КТ818 (VT3); діоди Д242, Д243 (VD1, VD2); КД503, Д220, КД105 та інші малопотужні кремнієві (VD4, VD5); стабілітрон КС512А або кілька інших послідовно включених стабілітронів з сумарною напругою стабілізації близько 12 В (VD3); змінний резистор опором 10...100 кОм (R2); резистори опором 150...200 кОм (R3); 5,1...10 кОм (R4); конденсатор ємністю 0,01...0,1 мкФ (С1).

Замість вольтметра PU1 до виходу блоку живлення можна підключити світлодіодний індикатор напруги (рис.2).

Цей індикатор дозволяє встановлювати на виході блоку напруги з точністю до 0,2 В, а також може служити сигналізатором перевантаження або короткого замикання виходу.

Транзистор VT3 встановлюють на корпусі пристрою. Між транзистором VT3 і корпусом слід помістити металеву пластину товщиною 3...5 мм і розмірами приблизно 30 х 50 мм. Це збільшить площу теплового контакту транзистора з корпусом. Вихід блоку живлення, вольтметр і змінний резистор розташовані на передній стінці корпусу.

Налагодження стабілізатора зводиться до підбору опору резисторів R1 і R5. Підбираючи резистор R1, встановлюють струм через стабілітрон VD3, рівним 15 мА, а резистором R5 - струм спрацьовування захисту.

Література

  • Клюєв Ю., Абашев С. Стабілізатор напруги//Радіо.-1975.-№2.-C. 23.
  • Попович В. Удосконалення стабілізатора напруги//Радіо.-1977.-№9.-C. 56.
  • Автор: Л. Д. Богославець, Черкаська обл.